Съешь ещё этих мягких корейских печенек, да выпей снега!
taras_ermashov
Учитесь, русские портянки, как пиплу мОзги промывать! ;-)
https://www.youtube.com/watch?v=v83wr9NVTl4

З поточного
taras_ermashov
Виявляється, 16 січня, як свідчить "Укрнет", ми мали велике державне свято - День "Беркуту" (так, того сумновідомого). І отримали показовий подарунок до нього - імпортовані від "братів" законопроекти - настільки цинічні, наскільки і несумісні з інформаційною ерою, ХХІ сторіччям.
Звичайно, сучасний посполитий люд в масі своїй недалеко еволюціонував від нещодавнього предківського покоління, котре мало нещастя жити в умовах жорстокого тоталітаризму - і тому вже зараз, через якісь кілька годин після беззаконня у вищому законодавчому органі держави, сліди переляку пересічних громадян (не кажучи вже про більш-менш чиновних "провідників") проявилися в Інтернеті дуже виразно... Перелякане белькотіння на кшталт "прапало всьо!", приречено-згідливі настрої - "ну все, привіт, Північна Корея та РФ...", переполошені виправдання - словом, багато хто вже готовий слухняно покласти голову на колоду (незалежно від політично-життєвих поглядів). Ну що ж - ніякі свободи та можливості не здатні дати людині більше за те, ким вона є внутрішньо.
Один "мудрий німець" якось у контексті оцінки поточної ситуації свого часу висловився про співвідносність цінності змісту офіційних паперів з вартістю самих аркушів паперу, прикрашених автографами владоможців та численними гербовими печатками. Кожен має сам вирішувати, як житиме сам і на яке життя заслуговуватиме його рідня - хтось потребує неодмінного хазяїна, на котрого конче потрібно "наймитувати за пару постолів і шкварку на обід", а комусь і свого розуму на своїй ниві потрібно, як кисню для дихання. Sapienti sat - і до біса їх. ;-)

Майдан
taras_ermashov
Події розгортаються дуже стрімко - настільки, що прогнозистика навіть на найближчі дні стає безглуздим заняттям. Планую з самого початку ЄвроМайдану написати розлогу статтю про нього, але часу не вистачає. Основні спостереження все ж є. Перше: загальний настрій, порівняно з 2004 р. - радикальніший і зліший (що й підтвердилося реакцією пересічних мітингарів на знесення пам'ятника Леніну професійними ультрарадикалами). Звичайно, є багато проявів доброзичливості, культури, толерантності, доброго гумору, як 9 років тому, проте на ментальному рівні, буквально шкірою, почасти відчуваєш наїжаченість людей, недовіру і страх - як породження штучної неосвіченості (навіть на елементарному рівні). Надто багато провокаторів під личинами "своїх", небезпечною для успіху української справи є концетрація буйних молодих-гарячих голів, прикро вражають (м'яко висловлюючись - - бо після спікування з деякими присутніми на ЄМ хочеться прийняти душ) бездумство, необачність та інші промахи провідників у роботі з послідовниками. Але, попри все, маймо сподівання на хороший для нас розвиток історії, яка твориться у нас на очах і нами самими. Тримаймося, зберігаймо спокій, тверезий розум і почуття гумору - і тоді зможемо дійсно "твердо в бою стояти", не хилячись від перших ударів ворогів. Іншого шляху не маємо, на щастя.

(Свої фото з ЄвроМайдану я викладаю на "Фейсбуці" - їх дуже багато).

Епоха, що відходить
taras_ermashov
Дізнався сьогодні, що помер Сергій Плачинда... Справжній був чоловік, "цільний", як сказав би І. Франко. Багато йому довелося пережити цікавого і страшного - ділився щедро і спогадами з нами, молодшими співробітниками (працюючи в НДІУ МОН України), і переживаннями від невеселого сьогодення... Тепер прийшов час спогадів про нього - незважаючи на численні потрясіння, сонячного життєлюба.
Добре колись сказав Сергій Єфремов: "... Померли люде. Рідко про них згадують. Але не померли ... в нас, що нових дожили часів, їхні впливи, ті наслідки невмирущі їхнього життя, трудного, неспокійного. І образи їх ясні сяяли за темних часів лихоліть, і за теперішнього тьмяного переступного часу нуртування розбудженого життя, - нехай же сяятимуть і за яснішої будуччини...".
Будемо жити і пам'ятати.

Дозвілля
taras_ermashov
У чудовому й сучасному кінотеатрі "Сінема-сіті" відбулася прем'єра довгоочікуваної другої частини фільму "Спокусник" з неперевершеним Тілем Швайгером. Тонкий гумор цієї мелодраматичної комедії положень (в кращих класичних традиціях!) зачіпає, окрім вічних проблем стосунків між батьками й дітьми, чоловіками й жінками, ще багато чого - проблеми європейського мультикультуралізму, взаєморозуміння у соціумі, соціального розшарування, модних політичних трендів тощо... Просто гарне європейське кіно для людей, котрі скучили за якісним видовищем у зручній для сприйняття формі. :)

Дозвілля
taras_ermashov
З 30 травня в кінотеатрах стартує повнометражний комп'ютерний мультфільм "ЕПІК" (за мотивами книги Вільяма Джойса «The Leaf Men and the Brave Good Bugs») - в стереоскопічному форматі 3D, спільного виробництва мультипликаційної студії "Blue Sky Studios" та кіно-об'єднання "20th Century Fox Animation": вічний сюжет про боротьбу сил добра і зла, життя та смерті. Допрем'єрний показ відбувся в кінотеатрі "Сінема-Сіті" в "Оушенплазі" (м. "Либідська"). Оцінка - 10 із десяти!

http://starlife.com.ua/posts/startoval-masshtabnyij-proekt--16975.html

Круглий стіл
taras_ermashov

Міжнародний благодійний фонд «СМОЛОСКИП»

Редакція альманаху «Молода нація»

Читацький клуб альманаху «Молода нація»

Запрошують до участі у круглому столі

«Молодь України: майбутнє нації чи втрачені покоління?».

До розгляду пропонуються такі питання:

1. nbsp;  Віковий вимір соціальної мобільності в Україні.

2. nbsp;   Політична соціалізація: ініціатичні й контрініціатичні аспекти.

3.      Молодь і політичні партії на сучасному етапі.

До участі в роботі круглого столу запрошено фахових дослідників молодіжної проблематики, молодих політиків, науковців, громадських діячів.

Засідання відбудеться 17 січня о 18:00 за адресою: вул. Межигірська, 21 (будинок видавництва «Смолоскип»). Доїзд: метро «Контрактова площа», вихід до вул. Нижній Вал.

За підсумками роботи круглого столу планується видання спецвипуску альманаху «Молода нація».


Шарики-new
taras_ermashov
Уже стала любимой многими игра в Шарики. Она всегда под-рукой и можно на 5 -10 минут отвлечься от работы и расслабиться. Многие жаловались, что предыдущая версия игры очень сложная. В этой новой всё проще и интереснее. Появился секретный шарик. А правила остались теми же: выбить все шарики. Поверьте, в новые шарики играть интересней.
Ну, а для тех, кому нравится прежняя игра, она Здесь!
Много других прикольных и полезных флешек Здесь!

Установить себе!
via zdravbyd

Афганський злам Тараса Шевченка
taras_ermashov

Доволі холодного, але ясного пізньолистопадового дня 2010 року мені випала нагода побувати у досі незнаному містечку Кагарлик на Київщині. Потрібно було знайти місцеві осередки громадського і культурного життя (цього вимагала справа, заради якої приїхало наше товариство). Блукаючи навдивовижу чистенькими вулицями, вийшов до центру міста. Пройшов повз пам’ятник-погруддя уродженця Кагарлика Панаса Любченка (спершу – полум’яного соціаліста-революціонера, потім – боротьбиста, котрий гаряче прагнув потрапити до Центральної Ради, згодом – вірного більшовика, що запопадливо служив партії, виступаючи головним обвинувачувачем на сумновідомому процесі СВУ і забираючи два-три роки потому у голодних селян останнє збіжжя, і зрештою, рятуючись від арешту соратниками, пустив собі кулю в голову, застреливши спершу дружину). Далі дорога вивела до непримітного старенького цегляного будиночка, навіть трохи врослого у землю, як старосвітська хата, з простою табличкою «Історико-краєзнавчий музей». Не особливо сподіваючись побачити щось краще від старих транспарантів на кшталт «Пятирічку – за чотири роки!» та струхлявілих кадубів з-під квашенини, ступив у двері. Дві жінки літнього віку, які сиділи у тісній кімнатці, захаращеній шафами з паперами і з старою друкарською машинкою на столі (як виявилося згодом, досі активно використовуваною замість небаченого тут й досі комп’ютера), щиро здивувалися-зраділи випадковому відвідувачу і гостинно повели мене на екскурсію. На щастя, сумніви у наповненості музейних фондів виявилися марними – як виявилося, подивитися там таки є на що (правда, з понад 30 тисяч експонатів через брак місця виставлено лише близько 1,5 тис., й багато з них потребують термінової реставрації, на котру, звісно ж, у чиновницьких кошторисах не передбачено ні копійки), і заклад за умов адекватної підтримки цілком міг би зрівнятися з багатьма столичними й обласними побратимами. Йшов час, ми з директоркою музею неквапно переходили із однієї зали до іншої, вже підходячи до кінця експозиції, я слухав її оповідь, роздивляючись вітрини, і раптом, наче з розгону вдарений у груди, просто прикипів до місця…

В останній залі один з куточків було присвячено пам’яті молодих українських солдат-кагарличан, яких, назвавши «інтернаціоналістами», брежнєвський геронтологічний уряд серед такої ж, одягненої в однострої, маси інших хлопчаків, зібраних з усіх куточків величезної країни, кинув на смерть у пекло чергової імперської війни в Афганістані. Серед вицвілих фото на машинописних листочках з короткими біографіями в око впадало молоде обличчя з підписом: «Шевченко Тарас Григорович» і двома близькими по часу датами – народження і смерті.

Імена сотень тисяч наших співвітчизників, котрі склали голови за чужі й безглузді інтереси або були просто знищені – як потенційно чи реально небезпечні для владних режимів, – так і не вирвалися за межі заплутаної, брехливої статистики. Там – плюс-мінус кількасот розстріляних, там – з півтора десятки виморених хворобою, ще деінде – пару тисяч зниклих безвісти, мільйони видушених голодом, страчених, забитих в бойовиськах і так – до нескінченності…  Чи ж до імен якогось гарматного м’яса вождям? Воно й раніше, коли непорахованими гуртами у криваві жорна кидали, такими дрібницями не переймалися… І народ привчили – на рівні міцно закріплених рефлексів – не цікавитися. Ні іменами, ні кількістю покладених у землю гарантій її майбутнього... Адже хто з кабінетних гучних «професійних патріотів» у вишиванках чи не менш галасливих вуличних так само професійних мітингарів (які вже заздро позирають  на крісла перших, – своїх більш спритних колег, готові протестувати будь-за що чи проти чогось коли і де завгодно), зможе назвати хоча б одне прізвище когось з розстріляних гімназистів-крутянців чи воїнів Другої Світової, загиблих у їх краях? Хтозна, чи мав загиблий Тарас Шевченко хоч дещицю таланту тезки, але серед незчисленних мертвих легіонів (котрі, напевно, вишикуй їх в шеренгу,  обперезали би планету кілька разів по екватору) – зримо персоніфікованої нагло вбитої надії нації – точно знайшлися б «нові Колумби й Магеллани», Кобзарі й Каменярі, Єфремови й Лисенки, Тобілевичі й Чикаленки. Вони так і не написали своїх геніальних віршів, не створили чудової музики для всього світу, не зробили нових наукових відкриттів… Вони навіть не жили, лише на якихось десяток-другий років минувши той, оспіваний поетом, «тринадцятий» рубіж дитинства, де майже упритул за шкільною партою – небуття… Але пам'ять, розбуджена сакральним, знайомим змалечку іменем, вже не може задовольнитися бадьорою, вже свіжою, статистикою втрат – рівненькими «сумними рядами» цифр українських жертв новітнього, епохи державної незалежності, зовсім не воєнного часу: журналістів, миротворців, студентів, робітників, пенсіонерів, митців. Давайте спробуємо щоразу вголос називати імена (і жертв, і їх катів) – хоча б заради того, щоб завтра серед цих цифр не опинилися, загубившись, ми самі чи рідні нам люди…


Предупреждение дня
taras_ermashov
Оригинал взят у sasha2605в Предупреждение дня
В продолжение вот этого поста...

История этого лозунга проста и незатейлива.

Придумал его мой друг Сережа Дибров aka dibrov_s(команда КВН "Коммандос", Одесса) в качестве заголовка к своему посту. Кроме, собственно, Сережи, мне его сбросил в аську с фразой "Заголовок!!!" мой друг Игорь Бигдан aka ibigdan(вне КВН, Кременчуг), чтоб я случайно не пропустил. Затем его запостил я, Александр Осташко aka sasha2605(команда КВН ОГУ, Одесса).
После чего лозунг нашел свое графическое воплощение благодаря Славе Дедовцу (театр КВН ДГУ, Днепропетровск), который и прислал его мне с формулировкой "В жизнь!" в Фэйсбуке.

Проста и незатейлива, говорю же...

Но все же удивительно, каких разных людей из разных, прошу прощения за слово, регионов, уже окончательно это всё достало.

Рисунок:

ibigdan

?

Log in